Комментарии выключены

Сьогодні один знайомий запитав мене, чи піду я на майдан…

Спочатку я хотів відповісти коротко, власне так і зробив:

- Ні, не піду…

а потім, можливо через те що десь там в середині було відчуття, що я завинив, а можливо просто через те що не хотів почути докори в свою адресу додав:

- надія є, нема бажання… нема бажання втрачати надію, спостерігаючи за безпорадністю натовпу, за тим як натовп просто розженуть, а частину запхнуть в "автозаки".

Якщо будуть роздавати АК-47, от тоді я піду, тоді я буду впевнений, що надія не безпідставна

і сам візьму в руки зброю

кожен вихід на майдан чи на вулицю, який нічим не закінчується – ще один крок до повного свавілля влади і розгубленості та безпорадності громади, ще один крок до повної втрати надії.

на жаль, наша беззуба опозиція ніяк цього не допетрає… Якщо вихід на майдан – то має бути результат, результат, який цілком і повністю задовольняє громаду. Тому, ті безглузді мітинги, які проводила опозиція по всій Україні – це лише вбивство в серцях людей всяких сподівань на краще майбутнє.

Комментарии закрыты.